Івана Купала
Івана Купала, Купайла —
традиційне українське свято, яке відзначали вночі перед Івановим днем (24
червня за старим стилем). Зараз також його прив'язують до сонцевороту (21
червня, у високосний рік — 20 червня за часом UTC). У зв'язку із введенням
григоріанського календаря у 01.03.1918 церковне свято Різдво Івана Предтечі
припадає на 7 липня. Свято отримало свою назву від імені християнського святого
Івана. Квінтесенцією свята є очищення з допомогою вогню і води, найдавніша
форма магічних дій. Одне із чотирьох головних свят сонячного календаря.
Ймовірно, свято було встановлено в часи, коли сонцестояння випадало на 24
червня. Святкували Купала здавна по всій Україні, щоправда з певними
відмінностями по регіонах. За радянського панування частина притаманних святу
регіональних звичаїв відмерла. Подібні звичаї існують в багатьох народів,
особливо індоєвропейських: чехів, німців, австрійців, сербів, болгар, поляків,
англійців, білорусів та росіян. Найбільшого розмаху свято набуло в Іспанії, де
19-24 червня проводиться фестиваль «Вогнища Сан Хуана» та в Бразилії — «Феста
Юніна» 13-29 червня.
ТРАДИЦІЇ
У надвечір'я дівчата гадають на судженого -
кидають у воду свої вінки, а хлопці повинні їх дістати. Вінок - це символ щастя
та одруження. Чий вінок хлопець дістане, того й дівчина повинна поцілувати і
мусить бути з ним у парі на це свято (як правило, вибір зарання узгоджують).
Хлопці спускають з гори вогняне колесо-сонце (символ літнього сонцевороту)
або ж розкручують його на стовпі під загальне пожвавлення і радість.
Коли забави стихають, люди від вогнища запалюють свічки на заготовлених
зарання кошиках-віночках і йдуть до річки, щоб пустити їх водою й ушанувати
предків. Після цього всі сідають за святкову вечерю, віддаючи шану предкам і молячись
за народження літнього сонця Купали.
